Транскраніальна електростимуляція (ТКЕС) або центральна електроанальгезія
Метод лікувального впливу на кору головного мозку (катодизація кори лобової частки головного мозку) з рефлекторною активацією підкіркових вегетативних структур (ядра мезен- та діенцефальної області – антиноцицептивні системи головного мозку) імпульсними струмами низької частоти.
Найбільш вивчені та широко застосовуються у практиці центральної електроаналгезії монополярні, прямокутної форми імпульси тривалістю 0,2-0,3 мс, частотою 1500-3000 Гц (апарат «Ленар») та монополярні, прямокутної форми імпульси тривалістю 4-5 мс, частотою 76 Гц (Апарат «Транс-аїр»).
На початку 1980 з’явилося нове застосування методу транскраніального впливу імпульсними струмами низької частоти з метою загального електричного знеболювання (центральна електроанальгезія). Спільними ефектами є знеболювання, нормалізація гемодинаміки, профілактика ускладнень.
Встановлено прискорення процесу загоєння, знеболювальну дію, нормалізація показників гомеостазу у хворих з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки та при оперативних втручаннях. Поліпшувався клінічний перебіг у хворих з атопічними дерматитами.
Останні роки метод транскраніальної електричної імпульсної терапії став називатися транскраніальною електростимуляцією, значно зріс інтерес до її застосування та розширилися дослідження щодо механізму лікувальної дії. В експериментах на лабораторних тваринах було встановлено, що частоти імпульсного струму рівні 70-76 Гц вибірково активують опіоїдні структури головного мозку.
Опіоїдні пептиди є одним із класів нейропептидів, до яких також відносяться гіпоталамічні пептиди (ліберини та статини), гормони гіпофізу та їх фрагменти, біоактивні пептиди ШКТ та крові (загальні для ЦНС та периферичних систем). Пептиди – це регулятори сну та основних функцій органів.
У функціональному відношенні опіоїдні пептиди є регуляторами діяльності органів та тканин.
Вони служать ендогенними знеболюючими та антистресорними факторами, регулюють температуру тіла, артеріальний тиск та периферичний кровотік, функцію легень, травної системи, ендокринних залоз, імунної системи, а також гіпоталамо-гіпофізарної області та низки інших систем головного мозку.
Відомо, що стан організму людини в екстремальній ситуації (психічні та фізичні навантаження, токсичні та екологічні впливи, гострі та загострення хронічних захворювань) залежить від якості адаптаційної відповіді. За наявності резервів в адаптаційній системі відзначається висока адаптаційна готовність організму, що дозволяє переносити інтенсивні навантаження. У разі недостатнього функціонування даної системи переносимість навіть щодо невеликих навантажень значно знижена.
Великий інтерес представляють засоби, здатні швидко нейтралізувати негативну дію стресової реакції та активізувати адаптаційні процеси. До таких засобів насамперед відносяться методи безпосередньо або опосередковано нормалізують роботу нейроендокринних центрів. Особливий інтерес становлять немедикаментозні методи впливу, які мають побічних ефектів.
До таких методів відноситься ТКЕС, під впливом якої відбувається швидка перебудова всього організму з включенням механізмів захисту та пристосування до ушкоджуючих факторів на системному, органному та тканинному рівнях. Курсова стимуляція роботи нейроендокринних систем призводить на більш високий рівень функціонування механізмів антистресової та адаптаційної готовності організму без шкоди для нього. Внаслідок підвищеного утворення нейрогормонів переносимість організмом зовнішніх та внутрішніх перевантажень значно підвищується.
Ефект від транскраніальної електроанальгезії
На тлі ТКЕС, що проводиться щодня протягом 10 днів після перевантаження, відзначаються значні позитивні зміни динаміки параметрів стрес-реакції та адаптаційної системи. Відразу ж після початку застосування ТКЕС зменшується концентрація у крові вільних радикалів (антиоксидантний ефект) та кортизолу, що свідчить про антистресорний вплив процедур.
Мабуть, за рахунок прямої активації діяльності антиноцицептивної системи головного мозку посилюються процеси термінової адаптації, що відображає збільшення концентрації СТГ та інсуліну в крові. Крім того, спостерігається швидше відновлення функції опіоїдної та імунної систем, причому відмінності базового рівня параметрів між основною та контрольною групами статистично достовірні вже на третю добу після перевантаження організму.
Така динаміка показників свідчить про те, що дія ТКЕС (мезодіенцефальної модуляції) полягає не просто в стимуляції викиду запасів нейрогормонів, а й у перекладі функціонування нейроендокринних систем на вищий рівень.
Такі зміни стану антистресорної та адаптаційної систем супроводжуються перебудовою діяльності всього організму на рівні систем органів, окремих органів і тканин
