Протягом усього життя людини в кістковій тканині постійно відбуваються процеси руйнування старих структур кістки та утворення нової (кісткове ремодулювання). У період розвитку людини процес утворення нових структур переважає процеси руйнування. Але вже після 30 років баланс ремодулювання стає негативним.
Цими процесами керують гормони – продукти різних залоз внутрішньої секреції – щитовидної та паращитовидної залоз, надниркових залоз, яєчників, гіпофізу і т. д. У результаті різних гормональних перебудов організму можуть відбуватися і зміни мінералізації кістки.
Так, наприклад, найпоширеніша форма остеопорозу у жінок після настання менопаузи пов’язується з дефіцитом естрогенів (жіночих статевих гормонів). Внаслідок різних причин із віком відбувається вимивання мінералів (в основному солей кальцію) з кісток.
Кісткові балки перестають підтримуватися опорними конструкціями. Доведено, що зменшення щільності кісткової тканини навіть на 10% призводить до збільшення ризику виникнення перелому кістки вдвічі. До 20-30 років щільність кісток людини досягає свого піку, а вже до 50-60 років кісткова маса починає знижуватися і до 80 років зменшується на 20-30% порівняно з молодим віком. Ось і виходить, що людина похилого віку при падінні має більше шансів отримати перелом хребта або кінцівок, ніж молода.
Чинники, що сприяють остеопорозу:
- спадковість. В основі багатьох захворювань є генетичні причини. Повною мірою це стосується й остеопорозу. Помічено, що у жінок із тендітною статурою, світлою райдужною оболонкою очей ризик виникнення остеопорозу набагато вищий, ніж у решти жінок такого ж віку. У чоловіків-альбіносів ризик розвитку остеопорозу набагато вищий, ніж у інших;
- гінекологічні проблеми у жінок (відсутність вагітності, раннє припинення місячних, менопауза);
- переломи кінцівок у минулому; 4) малорухливий спосіб життя.
До сприятливих факторів також відносять:
- тривалий постільний режим (наприклад після операції), малорухливий спосіб життя;
- особливості харчування (непереносимість молока, невелике вживання продуктів, що містять кальцій, підвищене споживання тваринних білків, сильногазованих напоїв);
- шкідливі звички (інтенсивне куріння, зловживання алкоголем); тривалий прийом деяких лікарських засобів; хвороби шлунково-кишкового тракту, щитовидної, паращитовидної залоз, онкологічні захворювання тощо.
Досить частим захворюванням хребта є пухлина
Захворювання не залежить від вікових особливостей та статевої приналежності. Найчастіше пухлини хребта не виявляються жодними клінічними ознаками, тобто протікають безсимптомно. У зв’язку з цим важко діагностувати причини захворювання, тому що до моменту постановки діагнозу може пройти кілька десятків років. Пухлина хребта дуже рідко є первинною, найчастіше це вторинне захворювання (пухлина хребта найчастіше метастаз з інших органів).
Так що схильний до цього захворювання є всілякі передракові та ракові стани. Найчастіше пухлини хребта розвиваються і натомість остеопорозу, т. е. це теж сприятливий чинник.
