Вченими доведено, що людина повністю оновлює кісткові тканини кожні 30 років. Це означає, що кістка поступово руйнується та регенерується. Залежно від віку та статі людини, відбуваються зміни у швидкості відновлення, змінюється постава, хода та погіршується гнучкість.
Набір та втрата кісткової тканини залежно від віку
Як правило, кісткова маса набирається у період до 20 років. У цьому обсязі кісткова тканина залишається до 30-35 років. Після цього віку починається повільне зниження кісткової маси. Зміни у кістках, суглобах та хребті спостерігаються у чоловіків після 20 років, а у жінок – після досягнення 40-річного віку. Найбільша швидкість ослаблення кісток у жінок відбувається після настання менопаузи, у зв’язку з чим до 60-70 років у них втрачається близько 30-50% кісткової маси. Для чоловіків характерні менші втрати – від 15 до 30%.
Чому з віком змінюється постава, хода та швидкість руху?
Основною функцією скелета є підтримка структури тіла. Кістки самі по собі не стикаються одна з одною. Щоб скелет був гнучкий, в області сходження кісток розташовані суглоби. Саме завдяки їм можна здійснювати різні рухи. З’єднання кісток виконано суглобом, хрящом, що має м’якість і розташований безпосередньо в суглобі, синовіальною оболонкою з навколосуглобовою, або синовіальною рідиною навколо суглоба. З віком кількість рідини в суглобі скорочується, тому хрящі усередині суглобів труться про кістки та деформуються. Через жорсткість суглобового руху стають більш скутими з віком.
Основою скелета є хребет, що складається з хребців – кісток певної форми. Рухливість хребцям надає міжхребцевий диск або гіаліновий хрящ. Цей хрящ нагадує гелеподібну подушку-амортизатор. З віком частина рідини йде з міжхребцевих дисків, вони стають тоншими, а хребет у зв’язку з цим коротшає.
У процесі старіння організму хребет як стискається, а й викривляється. Це зумовлено втратою мінеральних речовин у хребцях. Останні стають тоншими. Особливо гостро втрату кальцію та інших мінеральних речовин відчувають жінки після настання менопаузи. Примітно, що порушуються пропорції тіла: хребет коротшає і викривляється, а довгі кістки ніг і рук втрачають міцність, але не змінюють довжину. Таким чином, з віком у людини кінцівки здаються довшими, ніж тулуб.
Не лише скелет підтримує структуру тіла, а й м’язи. З іншого боку, вони забезпечують рух тіла. Незважаючи на те, що за координацію відповідає центральна нервова система та мозок зокрема, вікові зміни в суглобах та м’язах призводять до уповільнення руху та слабкості, впливають на ходу, а також поставу.
При старінні організму суглоби деформуються не тільки через втрату частини рідини, але й через відкладення солей у них, або так званої кальцифікації. Дегенерація хряща найбільше властива колінним та кульшовим суглобам. З віком суглоби в пальцях повністю залишаються без хрящів, при цьому товщина кісток збільшується. Такі процеси називаються остеоартритом, який найчастіше зустрічається у жінок та передається генетично. Остання стадія розвитку остеоартриту характеризується веретеноподібною опухлістю суглобів пальців, а також появою вузликів Гебердена біля нігтьової пластини. Якщо пальці рук суттєво змінюються з віком, то кісточка в більшості випадків практично не деформується.
Зміни м’язової маси під час старіння
Якщо в дитинстві та юності відбувається активний набір м’язової маси, то з віком відбувається атрофія чи зменшення обсягу м’язової тканини. У зв’язку з цим відбувається зменшення індексу маси тіла. Залежно від спадковості визначається ступінь та швидкість м’язових змін. Як правило, у чоловіків м’язові зміни починаються у 20 років, а у жінок після 40 років.
Ще однією особливістю зміни м’язової тканини в процесі старіння організму є заміщення м’язів фіброзною тканиною, яка відрізняється більшою жорсткістю. Крім того, м’язова тканина все повільніше і повільніше замінюється. Поступово через переважання фіброзної тканини у людей похилого віку ноги і особливо руки стають кістлявими і тонкими.
У м’язовій тканині накопичується жир та віковий пігмент, який називають ліпофусцином. Нормальні вікові зміни у нервовій системі разом із змінами м’язової тканини наводять м’язи в тонус. У зв’язку з цим вони втрачають здатність скорочуватися. Навіть при постійних фізичних навантаженнях, при таких трансформаціях м’язи стають жорсткими і втрачають тонус.
Більшість людей похилого віку страждає на артрит різних ступенів. Він супроводжується деформацією, болем, тугоподвижностью, і навіть запаленням суглобів. Виникає велика ймовірність зламати кістки через їхню крихкість. Через укорочення ствола хребта шия стає більш похилою, хребет згинається, кістки таза стають ширшими, а плечі, навпаки, звужуються.
У зв’язку з усіма цими віковими змінами рухи стають скутими і повільними. Кроки при ходьбі коротшають, а хода характеризується низькою швидкістю та нестійкістю.Оскільки втрачається м’язова маса, сила також зменшується: у похилому віці люди починають швидше втомлюватися при менших витратах енергії. Однак, витривалість може підвищитися через зміни у м’язових тканинах. Якщо у літньої людини здорові легені і серце, то в нього може виявитися хороша витривалість за певної фізичної активності, але вправи, що вимагають високу швидкість за короткий проміжок часу, будуть нездійсненними.
Що таке остеопороз та артроз?
Найпоширенішою хворобою кісток у людей похилого віку, а особливо у жінок, виступає остеопороз. Він характеризується постійною втратою щільності кісток, високою ламкістю кісткової тканини та її стоншенням. Таким чином підвищується вразливість до переломів, а якщо відбуваються переломи хребців, виникає гострий біль і знижується рухливість.
Однією з причин виникнення остеопорозу може бути захворювання, нестача гормонів, неправильне харчування. Якщо приймати вітамінно-мінеральні добавки та виконувати фізичні вправи, ламкість кісток зменшується.
Оскільки зменшується обсяг м’язової маси, спостерігається підвищена втома, а через ризик отримати травму літня людина з побоюванням розглядає будь-яку діяльність. Оскільки втрачається рівновага і змінюється хода, підвищується ймовірність падіння. Незважаючи на те, що в процесі старіння виявляються порушення нервової системи, зниження рефлексів може бути викликане змінами м’язової тканини та сухожилля. Через ці деформації можуть виявлятися мимовільні рухи – тремор чи фасцікуляція.
Ще однією поширеною хворобою є артроз. Часто його виникнення пов’язують із зношуванням хряща у суглобі та кістки, але він може також виникати після травм, порушення обміну речовин або через вроджені дефекти. При артрозі хрящ у хворому суглобі стирається, через що виникає тертя кісток. Виникають кісткові шпори, що супроводжується запальними процесами та болем. Уражений суглоб відрізняється великим розміром, і в ньому відчувається дискомфорт навіть за звичайних навантажень.
Як запобігти змінам кісткової та м’язової тканини?
Найефективнішим методом боротьби з деформацією м’язів і кісток виступають регулярні фізичні вправи. При цьому навантаження мають бути помірними. Для розтягування м’язів та збереження максимальної рухливості суглобів рекомендується виконувати вправи на гнучкість. Крім того, необхідно збалансоване харчування з достатньою кількістю кальцію та інших мінеральних речовин. Чоловікам віком від 65 років та жінкам після менопаузи особливо необхідно регулярно отримувати вітамін D.
