Люмбаго та люмбоішалгія
Серед некорінцевих (рефлекторних) проявів поперекового остеохондрозу виділяють люмбаго, люмбалгію і люмбоішалгію, які обумовлені подразненням рецепторів синувертебрального нерва хребта у зв’язковому апараті ураженого сегмента і суміжних тканин внаслідок здавлення волокон.
Люмбаго («простріл») — гострий інтенсивний біль у ділянці нирок, що виникає раптово під час підйому тяжкості, кашлю, чхання. Багато хворих можуть показати больову точку. Об’єктивно виявляють різке обмеження рухів поперекової області, згладженість лордозу, помірну напругу та болючість м’язів у цій галузі. Симптоми натягу не виражені або слабко виражені.
Люмбалгія підгостра або хронічний тупий ниючий біль у ділянці нирок. Виникає після фізичного навантаження тривалого перебування у незручній позі, охолодженні, ГРВІ тощо. Біль носить тупий характер і посилюється при фізичному навантаженні, нахилах, поворотах тулуба після тривалого перебування в положенні стоячи, сидячи або ходьбі. Об’єктивно визначаються ущільнення поперекового лордоза, або рефлекторний поперековий кіфоз, обмеження рухів, легка болючість паравертебральних точок у поперековій ділянці. Нерідко відзначаються слабко виражені симптоми натягу.
Рефлекторні м’язові симптоми при люмбаго і люмбалгії можуть проявлятися і симптомом трикутника багатороздільного м’яза (Левінгстона) з рефлекторною контрактурою в області трикутника, відчуттям стягнутості, що переходить в тупий біль, і симптомом квадратного м’яза попереку (Соля і Вілья і попередній, але при цьому додатково виявляється утрудненим або неможливим глибоке дихання через посилення болю в поперековому відділі хребта.
Люмбоішіалгія — біль у ділянці нирок, з дифузною склеротомною або міотомною локалізацією, що іррадіює в одну або обидві ноги. Розрізняють такі форми люмбоішіалгії:
- М’язово-тонічна. Переважають напругу (спазм) поперекових м’язів, зміна зміни хребта у вигляді кіфозу, сколіозу, кіфосколіозу, гіперлордозу, різке обмеження рухів у поперековому відділі. Виділяють сколіотичний, кіфотичний та гіперлордотичний варіанти цієї форми.
- Вегетативно-судинна. Характерно поєднання болю пекучого характеру з онімінням ноги, особливо стопи, відчуттям жару, холоду чи мерзлякуватості у ній. Неприємні болючі відчуття виникають при переході з горизонтального положення у вертикальне. При реовазографічному дослідженні виявляють підвищення або зниження тонусу периферичних судин.
- Нейродистрофічна. Біль носить пекучий характер і зазвичай посилюється у нічний час. Об’єктивно відзначаються трофічні порушення, стоншення шкіри, гіперкератоз стоп, іноді виразки. Для цієї форми характерні явища нейроостеофіброзу рефлекторного генезу. Можуть розвиватися різні синдроми: грушоподібного м’яза, тазостегнового періартриту (перикоксартриту), періартриту колінного (перигопартриту) та гомілковостопного суглобів, нейротрофічний синдром стопи та ін.
- При дискогенній люмбоішіалгії можливі поєднання м’язово-тонічної форми з нейродистрофічною або вегетативно-судинною з нейродистрофічною. Однак у всіх випадках при люмбоішіалгії чітких ознак випадання функції Нервових корінців не визначається.
Люмбоішіалгія проявляється поруч клінічних синдромів: грушоподібного м’яза, періартрозу тазостегнового та колінного суглобів та ін.
Синдром грушоподібного м’яза рефлекторно-компресійний. Виявляється ішіасом, що розвивається у зв’язку з компресією сідничного нерва в місці виходу його з малого таза (між крижово-остистим зв’язуванням і грушоподібним м’язом в області замикання). М’язово-тонічна реакція в грушоподібному м’язі, її напруга та ригідність розвиваються рефлекторно у зв’язку з патологічною імпульсацією з хребта при дискогенних попереково-крижових радикулітах.
Синдром крижово-клубового периартрозу (рефлекторний нейроостеофіброз) виявляються у фазі затихання гострих явищ радикуліту, а також у радикулярній фазі. Проявляється болем по ходу крижово-клубового синхондрозу. Багато хворих локалізують цей біль у нижньопоперековому відділі спини (не тільки хребта), тому що показують зазвичай поперечну «больову смугу», що включає верхню половину крижів. Біль ниючий, іноді нагадує суглобовий.
Кокцигодинія характеризується періодично виникаючим болем ниючого характеру, що локалізується в області куприка. Біль посилюється при тривалому сидінні (особливо на жорсткому стільці), при тяжкій фізичній роботі та під час менструації. Більш ніж у половині випадків біль іррадіює у криж, пряму кишку, промежину, а також у праве або ліве стегно. Іноді утруднене розведення ніг. Зустрічається рідше, ніж сакроілеїт, але у жінок спостерігається у 2,5 рази частіше, ніж у чоловіків.
Синдром кульшового періартриту (перикоксартрит) рефлекторний нейроостеофіброз, що розвивається спочатку в сполучнотканинних навколосуглобових структурах, а за тим самим суглобі. У початковий період біль проектується в поперек, криж або пахвинну область, а іноді в гомілковостопний суглоб або п’яту. Деякі хворі скаржаться на повну стомлюваність при ходьбі, вони не можуть бігати. Надалі не вдається сісти навпочіпки через біль у стегні, з’являється утруднення при підйомі на високу сходинку.
Синдром каналу малогомілкового нерва розвивається рефлекторно за механізмом нейроостеофіброзу. Початок захворювання очевидно, пов’язаний зі статичним перевантаженням перонеальної групи м’язів однієї сторони при тривалому (понад 4 – 6 років) корінцевому синдромі попереково-крижової локалізації та тривалому сколіозі. Хворих турбує ниючий нерізкий біль у зоні прикріплення верхнього полюса перонеальних м’язів до нижньої третини малогомілкової кістки та по зовнішньоверхньому краю стопи.
Найчастіше відзначається оніміння шкіри на зовнішній поверхні гомілки, рідше по зовнішньому краю стопи. Біль носить глибинний характер і іноді переходить у свербіж. При огляді визначаються ущільнення та гіпотрофія перонеальних м’язів, осередки нейрофібріозу у верхній частині м’яза (щільні бляшки розміром до копійчаної монети). При загостренні попереково-крижового радикуліту біль локалізується у передньо-зовнішній частині гомілки, а не в попереку. Паретичні порушення виражені негрубо або майже відсутні і завжди стосуються лише перонеальної групи м’язів.
Калькано-ахіллодинію є спондилогенним нейротрофічним захворюванням. Розвивається при компресії грижів корінців L5 та S1 Хворі скаржаться на біль у п’яті, рідко на біль у ахілловому сухожиллі. Іноді біль посилюється вночі, можливі метеотропні реакції. При огляді визначаються нерізка болючість периоста кістки п’яти, невелике потовщення (набряклість) і болючість ахіллового сухожилля. Калькано-ахіллодинію необхідно диференціювати з шпорами п’яти.
Корінцеві синдроми попереково-крижового рівня. Дискогенний радикуліт характеризується ознаками порушення функцій нервових корінців: руховими, чутливими та трофічними розладами, зміною рефлексів. Залежно від числа пошкоджених корінців розрізняють моно-, бі- та полірадикулярні синдроми. Клінічні прояви корінцевого синдрому залежать від локалізації та характеру гриж міжхребцевих дисків.
Вони бувають бічними, медіанними та серединними. Найчастіше клінічно проявляється остеохондроз четвертого та п’ятого поперекових міжхребцевих дисків. Для проведення адекватного лікування необхідна точна діагностика ураженого нервового корінця, часткового або повного ураження тих нервів, які утворюються з корінців попереково-крижового сплетення.
Синдром корінців L1 – L2, проявляється сенсорними та вегетативними розладами, меншою мірою – порушенням рухових функцій.
Хворий скаржиться на ниючий або ламаючий характер біль у правому (або лівому) яєчку, що поширюється під пупартову зв’язку (ураження стегново-статевого нерва з L1 – L, корінців при остеохондрозі однойменних дисків). Додатково при цьому виявляють випадання кремастерного рефлексу на стороні ураження, чутливі розлади у верхній частині стегна (на передньовнутрішній поверхні) та статевих органах у формі парестезії (дизестезії) та гіпестезії.
Корінний біль рідко іррадіює, зазвичай він носить дифузний характер (у межах внутрішньої і навіть передньої поверхні стегна). Біль пекучий періодично посилюється.
Синдром другого та третього поперекових корінців може виявлятися пекучим болем, неприємними відчуттями, почуттям «повзання» мурашок по зовнішній поверхні стегна, що виникають внаслідок подразнення латеральної гілки поперекового сплетення – зовнішнього шкірного нерва стегна (хвороба Рота-Бернгардта).
При дискогенному ураженні верхніх поперекових корінців виявляють болючість при натисканні на судинно-нервовий пучок внутрішнього відділу стегна, захопленні та здавленні нижнього відділу чотириголового м’яза стегна (симптом Лапінського), а також позитивні симптоми Мацкевича (біль на передній поверхні стегна під час згину. кутом 90 ° у хворого, що лежить на животі) і Вассермана (біль на передній поверхні стегна при згинанні ноги в тазостегновому суглобі у хворого, що лежить на животі).
Синдром третього поперекового корінця
Біль та порушення чутливості, що виникають на передньозовнішній поверхні стегна, внутрішньому краї верхньої третини гомілки. Відзначається зниження або випадання колінного рефлексу.
Синдром четвертого поперекового корінця – біль і порушення чутливості, що локалізуються на передній поверхні стегна, внутрішньої поверхні колінного суглоба та гомілки (до внутрішньої кісточки). Розвиваються слабкість та атрофія чотириголового м’яза стегна, погіршуються згинання гомілки та приведення стегна, знижується або згасає колінний рефлекс.
Синдром п’ятого поперекового корінця – біль типу прострілу, що поширюється по зовнішній поверхні стегна, передній поверхні гомілки до тилу стопи та великого пальця (по ходу сідничного нерва). У зазначеній зоні порушується чутливість, погіршується тильне згинання основної фаланги великого пальця, рідше – тильне згинання стопи. Під час стояння на п’яті стопа опущена. Знижений підошовний рефлекс.
Синдром першого крижового корінця – сильний біль, що іррадіює в сідницю, задню поверхню стегна, гомілку, п’яту зовнішній край стопи (по ходу сідничного нерва). Знижується або зникає ахілловий рефлекс, порушується чутливість на задньозовнішній поверхні гомілки, зовнішньої поверхні стопи та тильної поверхні III-V пальців, розвивається слабкість сідничних м’язів, погіршується підошовне згинання стопи або тільки підошовне згинання великого пальця, виникає слабкість у кінцевих фалангах. рідше – у всій стопі).
Синдром другого крижового корінця – біль та порушення чутливості на задній та внутрішній поверхні стегна, гомілки. Знижується ахілловий рефлекс, може розвинутися парез розгиначів великого пальця стопи.
Бірадикулярний синдром спостерігається при залученні до патологічного процесу двох нервових корінців (при реактивно-запальних змінах у сполучнотканинних утвореннях, що оточують уражений диск, або грижах дисків на двох рівнях). Клінічно характеризується поєднаною поразкою L5 і S1 рідше L4 – L5, S1 – S2 нервових корінців. Розширюється зона болю та розладів чутливості, з’являються грубі рухові порушення.
Синдром ураження корінців кінського хвоста проявляється корінним болем двосторонньої локалізації
Парестезіями в аногенітальній ділянці. Виявляють асиметричні порушення рухів та чутливості, колінних та ахілових рефлексів. Розвиваються виражені двосторонні рефлекторно-тонічні реакції (статик-вертебральні) та симптоми натягу. При повному ураженні корінців кінського хвоста виявляють анестезію в дерматомах S2 – S5 і різних випадках з обох сторін від L1 до S2. У пальцях стоп знижується м’язово-суглобова чутливість. Виявляють грубі порушення функцій тазових органів.
Поперекове сплетення (L1 – L4) розташовується в товщі та на передній поверхні m. psoas, воно може бути уражене при інфекційних процесах у цій галузі, зокрема при псоїтах. Біль та розлади чутливості спостерігаються в області стегна, сідниці та внутрішньої поверхні гомілки. При ураженні поперекового сплетення порушуються рухи в тазостегновому і колінному суглобах (згинання і приведення стегна, розгинання гомілки. Утруднені стояння і ходьба. Колінний рефлекс відсутній. У сідничних м’язах і м’язах передньої поверхні стегна розвиваються атрофії. Відзначається болючість передньої точки Тара стегнового та замикального нервів.
Поразка замикального нерва (корінці L2 – L4) обумовлює парез м’язів стегон, що приводять, зовнішнього зап’язувального м’яза і розлад чутливості на внутрішній поверхні стегна.
Поразка стегнового нерва (коріння L2 – L4) призводить до слабкості м’язів стегна і розгинача гомілки, через що страждає опорна функція ноги, ослаблене приведення стегна, знижений або відсутній колінний рефлекс, порушена чутливість на передній поверхні стегна та внутрішній поверхні гомілки. При подразненні корінців, що належать до стегнового нерва, спостерігається симптом Вассермана.
Крижове сплетення (L5 – S2) іннервує м’язи тазового пояса, задньої поверхні стегна, м’язи гомілки та стопи. Ураження цього сплетення спостерігається при запальних та пухлинних процесах в органах малого тазу, а також при травмах. Для крижових плекситів характерний біль у ділянці крижів, що іррадіює в ногу. Больові точки визначають по ходу сідничного та сідничного нервів. Розвивається дифузна гіпотрофія м’язів задньої поверхні стегна та гомілки. Розвиваються розлади чутливості відповідно до зон іннервації.
У багатьох випадках при радикуліті спостерігається м’язово-тонічна реакція з боку поздовжніх м’язів спини та шкіри у паравертебральній зоні на рівні ураженого корінця. При нахилі тулуба (особливо тому) біль посилюється під час ураженого корінця. Колінний і ахілловий рефлекси можуть посилюватися в ірритативної (гострої) фазі, майже у всіх хворих визначаються ознаки вегетативно-ірритативних розладів, симптоми натягу Ласега, Бехтерева, Нері, Дежеріна. Для оцінки виразності рефлекторної контрактури м’язів попереково-крижової області використовують маршеву пробу А.Г. Панова. Порушення у двигательно-рефлекторной сфері, зазвичай, відповідають монорадикулярному процесу, а вираженість їх залежить від фази патологічного процесу. При частковому випаданні рухової функції та розвитку парезу м’язів колінний та ахілів рефлекси знижені або зникають.
Сором’язливе сплетення (S3 – S5) уражається частіше при запальних процесах в малому тазі. Виникають біль у промежині, розлади чутливості та порушення функцій тазових органів. Діагностика плекситу зазвичай не складна. На відміну від радикуліту і невриту, відзначається велика дифузність ураження, чітко представлені характерні болючі точки, відсутні хмарно-корінцеві симптоми, зміни в лікворі.
Судинні корінцево-спинальні синдроми
Остеохондроз попереково-крижового рівня
Спондилогенні фактори (грижі дисків, звуження хребетного каналу, аномалії розвитку дуг і відростків хребців), а також атеросклероз і патологію розвитку судин відносять до основних причин циркуляторних розладів у корінкових артеріях і венах, що зумовлюють появу у ряду хворих мозку. Серед судинних корінково-спінальних синдромів остеохондрозу попереково-крижового рівня розрізняють гострі (інсульт) та хронічні (ішемічна радикуломіелопатія, мієлопатія) порушення спинномозкового кровообігу, а за тривалістю та вираженістю симптоматики – минущі та стійкі.
При поперекових дискових грижах найбільш часто уражаються низхідна гілка артерії Адамкевича і нижня додаткова корінцево-спінальна артерія Депрож-Готтерона, що супроводжує корінець L5, або S1, що клінічно проявляється ішемією відповідного корінця (радикулоішемія) при L-4 розвитком порушення спинального кровообігу з синдромом конуса та епіконусу (радикуломієлоішемія, мієлоішемія).
Синдром конуса характеризується інсультоподібним розвитком грубих порушень функцій тазових органів, сідлоподібною анестезією в аногенітальній ділянці у поєднанні з гіпестезією в L5-S2, дерматомах гомілки. При цьому зникають корінцевий біль, рефлекторно-міотонічні реакції та симптоми натягу.
Синдром епіконусу характеризується млявим парапарезом (плегією) стоп і порушенням чутливості в дерматомах L4 – L5 – S1, корінців, зниженням (випаданням) ахілових рефлексів.
Провісниками нижньої спінальної ішемії у 80% хворих є біль у попереково-крижової області, значне підвищення артеріального тиску, явні та приховані порушення гемодинаміки.
Характерний сильний пекучий біль у дистальних (рідше проксимальних) відділах ніг
У 38% хворих біль однобічний. Через кілька годин гостро чи підгостро розвивається виражений односторонній периферичний парез м’язів стопи або параліч тільки перонеальної групи м’язів. Надалі протягом кількох днів розвивається гіпотонія та гіпотрофія паретичних м’язів, знижується ахілловий рефлекс, іноді виявляють стопні патологічні рефлекси. Гіпестезія та анестезія носять корінцево-сегментарний характер. Розлади функцій тазових органів спостерігаються у 33% хворих протягом 5-6 днів і поступово регресують.
Хронічна ішемічна радикуломіелопатія та мієлопатія виникають при хронічному порушенні спинального кровообігу внаслідок ірритації та тривалої ішемії артерій п’ятого поперекового або першого крижового корінця. Поступово на тлі рецидиву корінцевого больового синдрому протягом кількох місяців розвивається млявий парапарез стоп або плегія однієї стопи у поєднанні з парезом іншої.
Венозна люмбосакральна радикуломієлоішемія найчастіше розвивається внаслідок компресії медулло-радикулярної вени, що супроводжує корінець L5. Больовий синдром має стійкий характер, посилюється в положенні лежачи, а також після теплових процедур. На відміну від артеріального інсульту, спінальні розлади розвиваються поступово, больовий синдром не зникає після їх виникнення. Крім того, характерні ознаки ураження дорсальних та дорсолатеральних відділів поперечника спинного мозку у вигляді сегментарних порушень глибокої та тактильної чутливості.
При обстеженні хворого з вертебральним захворюванням попереково-крижового відділу периферичної нервової системи звертають увагу на позу, ходу, вираз обличчя. При гострому болю хода утруднена, хвора нога злегка зігнута в колінному та кульшовому суглобах. Хворий сідає на край стільця, спираючись на руку і відводячи протилежну ногу убік – симптом «триноги». Звертають увагу також на конфігурацію хребта, наявність контрактури м’язів спини, сколіозу, сплощення лордоза, кіфозу та обсяг рухів у попереково-крижовому відділі хребта. Визначається болючість остистих відростків, міжостистих зв’язок, точок міжхребцевих суглобів, про стандартних больових точок Валле:
- поперекових – латерально від відростків попереково-крижового відділу хребта;
- крижово-клубових — у гребінця задньої поверхні остюки здухвинної кістки;
- стегнових – на задній поверхні стегна; верхньої – у сідничного бугра, середньої – посередині задньої поверхні і нижньої – досередини від сухожилля двоголового м’яза (у нижній третині стегна);
- клубових – біля середини гребінця цієї кістки;
- у поділеній ямці;
- перонеальних – позаду голівки малогомілкової кістки;
- суральних – у зовнішньої кісточки;
- на тилі стопи.
Досліджують больові точки Гара:
- при натисканні на поперечні відростки IV та V поперекових хребців (задня точка Гара);
- в області здухвинно-крижового зчленування, на остистих відростках крижів та IV-V поперекових хребців при натисканні збоку на ці відростки або при перкусії;
- у задньоверхньої ості гребінця здухвинної кістки;
- на ахілловому сухожиллі при натисканні на нього про два пальці;
- біля середньої ліній живота на 3 – 5 см нижче за пупок (верхня точка Гара);
- при перкусії молоточком кістки п’яти (п’яткова точка Гара).
Визначають ступінь напруги поперекових м’язів (м’які помірної щільності, кам’янистої щільності) та симптоми натягу Ласега – при підніманні за стопу розігнутої в колінному суглобі ноги у хворого, що лежить на спині, виникає гострий біль у поперековій та сідничній областях, на задній поверхні стегна, гомілки ( I фаза). При згинанні піднятої ноги у колінному суглобі біль зникає (II фаза). При дослідженні симптому Ласега, крім болю, може спостерігатися напруга м’язів-згиначів стегна та гомілки, неможливість повного розгинання гомілки (симптом Керніга-Ласега). Ускладнений симптом Ласега – у момент больового відчуття при згинанні в кульшовому суглобі розігнутої ноги робиться додатково тильне згинання стопи, що ще більше посилює біль (симптом Брогада). Перехресний симптом Ласега (симптом Бехтерева) – згинання в кульшовому суглобі розігнутої в колінному суглобі здорової ноги або її відведення викликає біль у «хворій нозі».
Симптом Нері – різке згинання голови (приведення до тулуба) у положенні лежачи і стоячи викликає біль у попереку. Симптом Дежеріна – біль у попереково-крижової області при кашлі, диханні. Симптом Сікара – болючість у підколінній ямці при підошовному згинанні ноги. Симптом Турина – виникнення болю в області литкового м’яза та підколінної ямки при форсованому тильному згинанні першого пальця стопи. Симптом Бехтерєва – форсоване притискання коліна до ліжка в положенні хворого, лежачи на спині з розігнутими ногами, викликає біль у нозі. Симптом Віленкіна – при перкусії сідниці з хворого боку з’являється біль, що іррадіює по ходу сідничного нерва. Симптом посадки – мимовільне згинання в колінному суглобі під час переходу з положення лежачи в положенні сидячи. Симптом Вассермана – у хворого із залученням стегнового нерва в положенні лежачи на животі підняття випрямленої ноги при фіксованому тазі викликає біль у передній поверхні стегна. Симптом Мацкевича – той самий ефект при граничному згинанні ноги в колінному суглобі.
Слід зазначити, що посилення болю у процесі дослідження супроводжується низкою безумовнорефлекторних реакцій (мімічні, рухові та захисні реакції, розширення зіниць, збліднення або почервоніння обличчя, пітливість, зміна пульсу та ін.). Асиметрія в мірі ригідності довгих м’язів піни в положенні стоячи, а також лежачи на животі, безперечно, є об’єктивним підтвердженням вираженості больового синдрому. Враховують також асиметрію сідничних складок, в’ялість шкіри за ураження, її синюшність чи блідість та інших.
Слід зазначити, що за відсутності симптомів випадання функції корінця (визначаються найчастіше клінічно) не слід автоматично діагностувати у хворого рефлекторний синдром (зокрема люмбоішіалгію), у хворого також можуть бути явища подразнення корінців (підвищення чутливості, іррадіація болю за корінним типом). Важливо проаналізувати динаміку перебігу захворювання, враховуючи при цьому, що корінцеві та корінчо-спінальні синдроми спочатку можуть проявлятися як рефлекторні.
Лікування проводять з урахуванням етіології, стадії захворювання, вираженості клінічних симптомів, наявності супутніх захворювань. Фармакологічні засоби застосовують переважно у гострий період за наявності різко вираженого больового синдрому. Важливе значення мають спокій. Хворого слід укласти на жорстке ліжко, що знижує компресійне навантаження, внутрішньодисковий тиск та патологічну імпульсацію. Під поперек потрібно покласти валик.
Аналгетики та нестероїдні протизапальні засоби переважно вводити внутрішньовенно краплинно або внутрішньом’язово. Ін’єкції слід чергувати з прийомом медикаментів усередину. Для посилення дії аналгетиків та літичних сумішей використовують малі транквілізатори, антигістамінні препарати (седуксен, тазепам, димедрол, тавегіл).
Застосування психотропних препаратів посилює ефект аналгетиків, що впливають на лімбіко-ретикулярні та кіркові структури психоемоційної інтеграції болю. Використовують нейролептики – левомепромазин (тизерцин або нозинан у таблетках по 0,0025 г, по 1/2 – 2 таблетки на день), тимолептики – іміпрамін (аміназин по 1 мл 2,5 % розчину внутрішньом’язово) та їх до омбінації.
Крім того, з огляду на переважно центральну ланку патогенезу болю, призначають карбамазепін (при вираженому симпаталгічному синдромі), стероїдні гормони (при тяжких формах захворювання). Широко використовують новокаїнові блокади, що проводять зрошення хлоретилом.
Новокаїн можна поєднувати з гідрокортизоном, вітаміном В., платіфіліном та пахікарпіном. Його можна замінити тримекаїном.
Для впливу на уражений сегмент застосовують димексид (диметилсульфоксид, ДМСО), який має аналгетичну та протизапальну дію, здатний проникати на значну глибину через неушкоджені тканини та бути носієм інших лікарських засобів. Застосовують водний розчин
р (1:2) у вигляді аплікацій на шийний відділ хребта протягом 30 – 60 хв, на поперековий – 2 – 3 ч. Складену в кілька разів серветку змочують розчином, накладають на шкіру, накривають плівкою, фіксують лейкопластирем або бинтом. Можна використовувати масляний розчин ДМСО, суміш новокаїну та ДМСО (1:1).
Широко застосовують зовнішні знеболювальні засоби: ефкамон, бантин, фіналон, ніфлурил, тигрову мазь, випротокс, меновазин, реопіринову та вольтаренову мазі. Вони стимулюють локальну м’язову фіксацію та зміцнюють уражений сегмент.
«Малі» міорелаксанти (скутаміл Ц, мідокалм, сирдалуд. мелліктин, седуксен, еленіум, мепробамат, радедорм, еуноктин та ін.) поєднують при корінкових синдромах з ангіотропними препаратами та засобами, що покращують тканинну мікроциркуляцію (еуфіллін, , нікотинова кислота, галідор, бупатол, тропафен, но-шпа, спазмолітин, тик л ід), а також з препаратами, що нормалізують венозний кровообіг (ескузан, глівенол, троксевазин та ін.
У всі періоди хвороби необхідно застосовувати вітаміни групи В: В1 – по 1 мл 5% розчину внутрішньом’язово, В6 – по 1мл 5% розчину, В12 – по 400 – 800 мкг внутрішньом’язово протягом 18 – 20 днів. Вони мають помітну аналгетичну дію (особливо вітамін В12) і благотворно впливають на обмінні процеси в нервовій тканині.
При порушеннях трофіки шкіри та м’язів призначають АТФ, солкосерил, ангіотрофін, агапурин, андекалін, полівітаміни.
Для покращення мікроциркуляції в уражених областях використовують нікотинову кислоту, ксантинолу нікотинат, трентал, бупатол, компламін, ксавін та інші препарати.
Рефлексотерапія має не тільки знеболювальну, але й виражену ангіотропну, вегетотропну та загальнозміцнюючу дію. Останнє сприяє більш швидкому придушенню болю, нормалізації сну та усунення невротичних реакцій. Застосовують рефлексотерапію: точковий масаж (ебонітовими паличками та пальцями рук), голкотерапію з введенням голок у корпоральні або аурикулярні точки, електропунктуру, поверхневе акупунктура, вакуумний масаж, аплікації металевих кульок, пластин або магнітофорів на алгогенні.
У гострий період захворювання показані діадинамічні струми, синусоїдальні модульовані струми, ультрафіолетове опромінення (по 2 – 4 біодози на 1 поле щодня, всього за час лікування опромінюють 3 – 4 поля), ультразвукова терапія за показаннями. При хронічних больових синдромах, особливо в III – IV стадії остеохондрозу, коли розвиваються ознаки асептичного запалення та набряк в області корінців (а іноді і в гострий період хвороби), з метою зменшення набряку та набухання корінця та вмісту епідурального простору призначають у невеликих дозах салуретики. протинабрякові засоби (лазікс, фуросемід, тріампур, гіпотіазид, верошпірон та ін). За наявності рухових порушень застосовують прозерин, галантамін, нівалін, оксазил, піридостигміну бромід.
Після усунення гострого болю можна застосовувати індуктотермію, електрофорез різних лікарських засобів (магнію сульфат, лідазу, новокаїн, калію йодид, ганглерон або їх поєднання). Крім електротерапії, застосовують масаж та ЛФК. Патогенетична терапія при больових синдромах вертеброгенного генезу включає також тракційне “сухе” або підводне витягування. Поза загостренням призначають бальнеотерапію, грязелікування.
